У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ (Літературна година до 120-ліття від дня народження поетки, борчині ОУН О.І.Теліги)

 

У ЗАЛІЩИКАХ ВОСКРЕСЛА «ЯСНА ЗОРЯ» ОЛЕНИ ТЕЛІГИ

У затишній світлиці Заліщицької міської бібліотеки 10 липня 2026 року відбулася літературна година, присвячена 120-річчю від дня народження видатної поетки, публіцистки та діячки ОУН, під назвою: «Олена Теліга – ясна зоря української поезії, літопису боротьби за Україну, сьогодення та майбуття».

Модераторка заходу, бібліограф Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України Оксана Дяків, розпочинаючи імпрезу, наголосила: «Вогонь боротьби Олени Теліги не згаснув. Він палає й донині в серцях наших сучасників і сучасниць, зокрема тих, хто об’єднався під стягом Всеукраїнського жіночого товариства імені Олени Теліги, що постало ще на світанку нашої відновленої державної незалежності – 9 червня 1994 року».

Проте урочистості почалися з тиші. На заклик ведучого заходу, заслуженого вчителя України Василя Дяківа присутні схилили голови у хвилині мовчання. Ця тиша об’єднала в єдиному пантеоні пам'яті розстріляних у Бабиному Яру патріотів, полеглих героїв ОУН-УПА, закатованих дисидентів та новітніх титанів сучасної російсько-української війни – тих, хто просто зараз віддає здоров’я і життя за право України бути на планеті Земля.

Вступне слово-звернення до присутніх під час літературної години виголосила волонтерка, психологиня, поетка та голова Чернівецької обласної організації Всеукраїнського жіночого товариства ім. О. Теліги Лілія Крисько.

Ведучі, супроводжуючи презентацією, розгорнули перед присутніми біографічне полотно поетки й борчині ОУН Олени Теліги (21 липня 1906–21 лютого1942).

Атмосферу тієї епохи талановито доповнювала артистка Чернівецької обласної філармонії ім. Д. Гнатюка Тетяна Шпорта. Її спів лився літературною світлицею, мов цілюща мелодійна ріка: спочатку прозвучала щемлива пісня «Запалю свічу» (муз., сл. Руслани Лоцман), а згодом – стрілецька «Повіяв вітер степовий» (сл.Івана Витвицького). Тетяна Шпорта виконала також легендарну «Баладу про мальви» та тужливу «Чуєш, брате мій». А модераторка Оксана Дяків натхненно декламувала вірші самої Олени Теліги: «Поворот», «Сучасникам» та «Засудженим».

Для Заліщиків постать Олени Теліги має особливе значення. У серпні 1936 р. поетка разом із чоловіком Михайлом та ідеологом українського націоналізму Дмитром Донцовим відпочивала тут, на віллі «Вікторія» кліматичного курорту, поблизу Тінистого пляжу.

Саме звідси вона писала листи, де розповідала про Заліщики, до педагогині Ксенії Світлик у Коломию.

Урочисте відкриття меморіальної дошки на честь О. Теліги на згаданому будинку (колишній віллі «Вікторія») відбулося в Заліщиках 24 серпня 2006 р. в провулку Лесі Українки до 15-річчя Незалежності України та до 100-річчя від дня народження поетки, борчині ОУН.

Про роль і значення постаті О. Теліги для нашого часу, про українську мову, яка формує справжніх патріотів, говорив перший заступник Заліщицького міського голови Роман Краснюк.

Модераторка Оксана Дяків провела огляд літератури. Серед іншого вона зупинилася на бібліографічному покажчику «Велети українського духу» (про перебування Олени Теліги та Олега Ольжича у Заліщицькому краї), який підготовлений Заліщицькою бібліотекою.

Слово на заході мала заслужена працівниця культури України Ольга Тракало. Письменниця Ганна Рибцуник розповідала про те, як її спілкування з Ольгою Кобець посприяло поверненню імені О. Теліги в Заліщики, відкриттю меморіальної дошки. Фахівець НПП «Дністровський каньйон», краєзнавець Аркадій Сідоров назвав чимало видатних особистостей, які жили, працювали чи відвідували Заліщики.

Своє слово шани присвятила подвигу Олени Теліги, зачитала власні поетичні строфи членкиня ССПУ Богдана Стефанюк. Гості з Товстенської громади, поети Ольга Кухта та Володимир Забарило декламували свої поезії.

У другому блоці літературної зустрічі виступила Лілія Крисько, розповівши про діяльність очолюваної нею організації, просвітницьку роботу, допомогу доблесним Збройним Силам України. Лілія Василівна є авторкою поетичної збірки «У полоні часу» (2026 рік), а нова її книжка віршів готується до друку. Л. Крисько зачитала вірші, зокрема і про батька, який був активним учасником Помаранчевої революції та Революції Гідності, подарувала свою збірку бібліотеці.

Письменник Василь Джуран наголосив на співпраці авторів із Буковини та Заліщанщини. Кандидатка філологічних наук, доцентка катедри української літератури Чернівецького університету ім. Ю.Федьковича Валентина Чолкан зробила короткий літературознавчий аналіз творчості Олени Теліги, а ще виконала дві пісні. Поет, історик Іван Козак наголосив на тяглості державотворчих традицій, зачитав свій вірш та вручив книги Лілії Крисько з побажаннями нових творчих злетів.

Директорка Заліщицької міської бібліотеки Марія Рудик подякувала всім присутнім. Коли зустріч підходила до завершення, всі учасники виконали Державний Гімн України. Технічно захід забезпечував Ігор Дронь. Під час події модераторка Оксана Дяків оголосила благодійний збір коштів на потреби ЗСУ. Зібрану суму 2000 грн. Заліщицька бібліотека оперативно передала волонтеру Ярославу Гринишину.

Олена Теліга колись писала: «Не треба слів! Хай буде тільки діло…» Минуло 120 літ від дня її народження, понад 84 роки – з часу загибелі молодої борчині ОУН. Але її «ясна зоря» продовжує світити. І поки в українських містах і селах звучить її поезія, а українські жінки й чоловіки тримають зброю та волонтерський фронт, Україна є і буде…

 

Оксана Михайлюк, м. Заліщики

«Терпкий трунок тернових тривог…» (15 вересня 2025 року відбулася зустріч із дисидентом і письменником Миколою Горбалем)

                             «Терпкий трунок тернових тривог…»

      Під такою назвою 15 вересня у великому залі Заліщицького міського Будинку народної творчості відбулася зустріч із Миколою Андрійовичем Горбалем – українським громадським діячем, політиком, музикантом, композитором, поетом, прозаїком, публіцистом, членом Української Гельсінської групи (УГГ), довголітнім політв’язнем, адже провів 16 років у радянських таборах.        

На початку події всі присутні вшанували пам'ять загиблих Героїв російсько-української війни, які віддали своє життя за самостійну і незалежну Україну. Схилили голови під час хвилини мовчання на знак глибокого суму з приводу загибелі воїна з села Іване-Золоте Назара Франківа, який 15 вересня повертався «на щиті» до рідного дому...

       Того дня послухати дисидента, поспілкуватися з письменником, який спеціально прибув на подію з села Литячі разом із рідними, друзями: Наталією Цап’як, Ольго Тракало, Богданом Лукієм, прийшли майже 180 юних і дорослих заліщан і гостей міста. Це були представники міської ради, відділу культури, туризму, молоді і спорту, міської бібліотеки, установ і організацій міста, здобувачі освіти і студенти навчальних закладів Заліщиків, вчителі, викладачі, письменники, журналісти, ветерани російсько-української війни та ін.

       Микола Андрійович Горбаль, який 10 вересня 2025 року відзначив свій 85-літній ювілей, – наш краянин, живе і працює у селі Литячі, де в батьківській хаті створив музей «Галерея Богдана», присвячений творчості його брата-художника Богдана Горбаля, родині, а також дисидентському руху, до якого належить пан Микола. У доробку автора – ціла низка книг: віршів «Коломийка для Андрійка» (США, 1981 р.); «Деталі піщаного годинника» (Нью-Йорк, 1983 р.; Київ, 1992 р., 2008 р.);  книга спогадів «Один із шістдесяти» (Київ, 2001 р.); роман «Повернення» (Харків, 2015 р.; Тернопіль, 2016 р.); «Повість про три дороги» (Київ, 2020 р.). Микола Андрійович публікував свої статті у різних виданнях в Україні,  Франції, Великій Британії, Німеччині. У 2023 році в Українському американському архіві й музеї в Детройті  відбулася презентація книжки «Деталі піщаного годинника: вірші з ГУЛАГу» англійською мовою у перекладі Мирослави Стефанюк. Книжка вийшла друком у видавництві Lost Xorse Press, в серії перекладів сучасної української поезії та оформлена малюнками брата-художника Богдана Горбаля. У 2025 р. побачили світ дві книги Миколи Горбаля: «Дорогами Патріарха» й «У пошуках Христа».

       Наш гість – надзвичайно небайдужа й активна особистість. Серед визначних прикладів його плідної діяльності на благо громади стало відновлення у рідному селі Литячі костелу, збудованого ще в 1887 році, який, завдячуючи панові Миколі, фактично за 7 років непростих ремонтно-реставраційних робіт повстав із руїни. А з листопада 2023 року і сьогодні в храмі відбуваються літургії місцевої греко-католицької парафії. 14 вересня цього року, завдячуючи благодійній та організаторській діяльності М.Горбаля, також було встановлено й освячено нові церковні дзвони…

       Під час зустрічі надихаючі пісні прозвучали для ювіляра Миколи Горбаля у креативному виконанні солістів БНТ Ганни Гнатишин («Я – твій голос, моя Україно!»), Анастасії Сопівник і Сергія Костюка («Лелека»).

       Дисидента і письменника з ювілеєм привітали, подякували за титанічну працю на благо України, вручили квіти, авторські книги і пам’ятні дарунки перший заступник міського голови Заліщицької міської ради Роман Краснюк; головна спеціалістка відділу культури, туризму молоді і спорту Галина Самковська; екс-директорка Заліщицької центральної бібліотечної системи, заслужена працівниця культури України Ольга Тракало; директор Заліщицького комунального краєзнавчого музею Віталій Каспрук; директор комунального підприємства «Заліщики туристичні» Володимир Кулачковський; директорка Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки Марія Рудик.

       О 12 годині мешканці й гості міста Заліщики коридором шани зустрічали нашого Героя-воїна Назара Франківа. Усі учасники події долучилися до цього меморіального вшанування.

Під час другої частини зустрічі модераторка події, бібліографиня Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки, заслужена журналістка України, членкиня Національної спілки журналістів України (НСЖУ), Наукового товариства ім. Шевченка (НТШ) і Спілки слов’янських письменників України (ССПУ), ВГО «Українська бібліотечна асоціація» Оксана Дяків, а також дорослі і юні учасники події запитували вельмишановного гостя Миколу Горбаля про його життя, про сім’ю і родину, фахове навчання, педагогічну діяльність, про боротьбу з радянською тоталітарною системою, про три арешти, 16 років тюрем  і таборів.

Серед людей, з якими тісно спілкувався, дружив, співпрацював Микола Горбаль, перебував у тюрмах через репресії радянської влади, були такі видатні постаті, як Іван Світличний – український літературознавець, мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960–1970-х років, його молодша сестра Надія Світлична – правозахисниця і журналістка; Василь Стус – поет-шістдесятник, перекладач, літературний критик, правозахисник, член Української Гельсінської Групи (УГГ); композитор Володимир Івасюк, який загинув від рук КГБ; В’ячеслав Чорновіл – український політик, громадський діяч, народний депутат України трьох скликань, діяч руху опору проти зросійщення і національної дискримінації українського народу, політичний в’язень срср; Стефанія Шабатура, наша краянка з села Іване-Золоте, мисткиня-килимарка, членкиня УГГ; Микола Руденко – письменник, голова правозахисної організації Українська Гельсінська Група; Ігор Калинець – поет і прозаїк, один із чільних представників «пізньошістдесятницької генерації» і дисидентсько-самвидавного руху; Василь Овсієнко – громадський діяч, член УГГ, політв'язень радянських концтаборів, філософ, публіцист, історик дисидентського руху, співробітник Харківської правозахисної групи і багато інших відомих борців за свободу України.

Зацікавлені учасники зустрічі придбали книги Микола Андрійовича з авторськими автографами, щиро поспілкувалися з ним особисто. Наш шановний гість М.А.Горбаль також подарував свої нові книги Заліщицькій міській центральній публічній бібліотеці.

Підсумовуючи, треба наголосити, що теперішня російсько-путінська війна проти України – це ще один розділ тієї самої довгої понад трьохсотлітньої історії. Ми завжди були в протистоянні,  в конфронтації із загарбницькою росією.

Навіть якщо дисидентів було небагато, вони зробили для нашого народу  історичну тяглість. Якби дисидентів не було в 1960-х-1970-х, якби не було Української Гельсінської Групи, то в кінці 1980-х у нас не було би Руху – політичної партії «Народний Рух України». Саме Народний Рух України (НРУ) відіграв одну з ключових ролей у відновленні незалежності України у 1991 році.

А дисидент, політв’язень радянських таборів, політик, дипломат, письменник, активний член УГГ, голова Української Гельсінської Спілки Левко Лук'яненко став автором Акта проголошення незалежності України від 24 серпня 1991 р., тобто дати, від якої ми ведемо відлік сучасної незалежної України. Ось така визначна роль в українській історії наших дисидентів, нашого високоповажного гостя Миколи Андрійовича Горбаля.

На завершення події всі учасники об’єдналися в спільному виконанні Державного Гімну України.

"Хоровий спів у Товстому". Побачило світ нове мистецько-краєзнавче дослідження Ольги Тракало

 #Нові книги #Краєзнавство

Побачило світ нове мистецько-краєзнавче дослідження Ольги Тракало

      Хоровий спів в Україні – це не тільки про розвиток нашої самобутньої пісні, культури, це також і про єднання української громади. Це – підвалини нашої ідентичності й самоусвідомлення своєї українськості.

      Саме темі розвою хорового співу в Товстому, що на Заліщанщині, присвятила своє краєзнавчо-інформаційне дослідження Ольга Тракало, заслужена працівниця культури України, яка майже три десятиліття очолювала Заліщицьку бібліотечну систему. Цьогорічна ювілярка-авторка зробила собі й читачам, шанувальникам українського мистецтва, цінний подарунок – видала книгу-фотоальбом «Хоровий спів у Товстому».

      Днями завітавши у Заліщицьку міську центральну публічну бібліотеку, Ольга Йосипівна зустрілася з фахівчинями книгозбірні – бібліотекаркою Галиною Заянчковською, провідною бібліотекаркою Лілією  Вонс, а також із істориком-дослідником, краєзнавцем і педагогом Михайлом Сопилюком, директором Заліщицького краєзнавчого музею Віталієм Каспруком, журналістом, редактором, письменником Петром Мельником, заслуженим працівником культури України, композитором, хормейстром Василем Салевичем та вручила всім примірники своєї книги з дарчими написами, зокрема і для читачів міської бібліотеки.

      У теплій атмосфері авторка й учасники зустрічі поділилися думками про роль і значення краєзнавчих досліджень для розвитку літератури і культури, передачі досвіду нащадкам, усі висловили підтримку Ользі Йосипівні в її творчій і дослідницькій роботі.

     До слова, книжка «Хоровий спів у Товстому» побачила світ 2025 року в Тернополі, у видавництві «Терно-Граф». Передмову написав заслужений журналіст України, голова Тернопільської обласної організації Національної спілки журналістів України, письменник, уродженець Товстого Василь Тракало.

      Варто зазначити, що виданню книги передувала значна дослідницька робота авторки і велике зібрання у музичній школі Товстого 28 травня 2023 року, яке його ініціаторка, організаторка і ведуча Ольга Тракало та всі учасники музично-краєзнавчої події присвятили історії й сьогоденню хорового співу в селищі.

      Про подію тоді писала місцева преса. Зокрема, у газеті «Колос» (м. Заліщики) були опубліковані статті заслуженої журналістки України Ольги Личук (Мельник) та заслуженого працівника культури України, композитора й організатора хорів на Харківщині, уродженця села Виноградне Василя Салевича. Ці публікації також лягли в основу краєзнавчого видання. Книжка містить галерею фотографій товстенських хорів різних років із коментарями авторки і  докладними списками учасників, художніх керівників, диригентів творчих колективів.

      Розвиток хорового співу в Товстому розпочався з 1911 року, коли вперше виступив церковний хор, а це – 114 років тому. А найстаріша світлина хору в книзі, датована ще 1927 роком. У виданні авторка розмістила пам’ятні світлини зі свого родинного фотоальбому, а також ті, які були передані пані Ользі колишніми співаками хорів.

      Тож це видання стане ще однією цеглиною в мистецько-краєзнавчий фундамент Товстенщини, Заліщанщини і Тернопілля, а також України, оскільки видавництво «Терно-Граф» усі видані книги обов’язково надсилає в Національну бібліотеку України імені В. І. Вернадського (Київ).

       На цей час у фондах бібліотеки імені В. І. Вернадського вже є дослідницька книжка 2009 року Ольги Тракало «Маестро Наддністрянського краю», видана до 100-річчя від дня народження Ярослава Васильовича Смеречанського, композитора, диригента, музиканта, педагога, організатора хорів і фундатора, першого директора дитячої музичної школи у Заліщиках, яка почала діяльність 1947 року, тобто понад 80 років тому.

    Авторка Ольга Тракало – особистість небайдужа, енергійна в своїх дослідженнях, тож, думається, з-під її пера вийде ще не одна цікава і потрібна книжка.

Оксана Дяків, бібліографиня

Заліщицької міської центральної публічної бібліотеки,

письменниця, заслужена журналістка України

Оксана Дяків "Балада про митрополита Андрея Шептицького" (Поема)

 

Балада про митрополита

Андрея Шептицького

I. З роду давнього  – вогонь незгасимий
Де ріки карпатські у но́чі спішать,
Де галицькі древні ліси ще шумлять,
Хлопчик вродився – Роман із русинів –
Осяяв світлом нашу Вкраїну…

Він був із роду – шляхетного стану,
Та серцем сприймав усі людські рани.
Священники – предки, аристократи,
У грудях носив честь і віру завзяту!

II. Освіта – то путь мудреця
Гімназія в Кракові… Вроцлав, науки…
У Хирові вчився між тиші й покути.
Там слово Христове йому проростало
І волю служити народу плекало...

У монастир – до Добромиля шлях.
Юнак чує Бога у серці й думках.
Приймає обітницю, ім’я Андрей,
В двадцять три роки – свій хрест нелегкий.

 III. Шлях священства – живе служіння

Кир Юліян Пелеш руку кладе,
Священник Шептицький служити іде.
А вже в дев’ятсотім – мов благість з Небес:
Митрополича та пастирська честь...

Він не шукав ані трону, ні слави…
Реформи провадив мудрі та жваві:
Науку священну зробив він живо́ю,
А мову церковну – рідною мо́вою!

IV. Учитель і будівничий народу
У Львові зростала гімназія сильна:
Для хлопців, дівчат – наука живильна.
І товариства, і школи плекав,
Віру в народ свій всім серцем сприймав.

Мистецтвам – як батько, для молоді – світ,
Служив Україні десятками літ…

Націона́льний відкрив він музей…
Шептицький Андрей – Український Мойсей!

 V. Отець – громадянин і борець

В політику йшов не заради гроше́й –

Він дбав про підвищення ролі людей.
У Відні – парламент, ще – Галицький сейм,
У виборчій рівності бачив він сенс.

Війна – наче пекла відкрите горнило.
Російська навала його ув'язнила…
Але й у засла́нні, в далекій землі,
Збирав він церковний собор – є́дність в тьмі...

VI. Праця між двома війнами
Після засла́ння Андрей – знов до бою:
За Бога, за Церкву, за волю святу́ю!
«Пласт» і «Просвіта», лічни́ця народна,
Банк… Землеробство – всім праця сро́дна.

Він бачив майбутнє у юному серці,
Бо нація – там, де знання й милосердя.
А в тридцять третьому голосом Правди
Голодомор заклеймив, підлу владу!

 VII. Подвиг – у часи темряви

Коли чорна свастика впала на землю,
Подвиг вселюдський сповнив із честю:
Євреїв-дітей та дорослих ховав –
З Климентієм-братом людей зберігав...

Вкраїнську державність він благословив!
У сорок четвертому в Бозі спочив…
Він вірив, що Церква, Вкраїна і мова –
То світло для душ і для світу обнова!

VIII. Вічний спадок Андрея Шептицького
Шептицький – не просто Людина чи чин.
Він – совість народу, історії плин;
Бо спадок – у школах, у слові та пісні,
В молитвах, яким поміж стінами тісно…

Як Митрополит – вів до Божих шляхів,
Та не забував про підступність гріхів.
І де був Шептицький – там люди й держава,
Там – віра і розум, там – істина й справа!

Схилімо ж чоло, пам’ятаймо той слід:
Шептицького світоч залишив завіт.
Андрей – Будівничий, маяк і закон!

Горить крізь століття, мов Божий вогонь!

Оксана ДЯКІВ

30 квітня 2025 року,

11 червня 2025 року