Василь Дяків: "Пам'ятаймо про творців незалежної України! Будьмо українцями – творімо нову Україну!"

На порозі Нового 2021 року свідомим українцям, тим, хто будує незалежну державу, не заважаючи на політичні перипетії у сучасних владних кабінетах і пандемії коронавірусу, варто згадати патріотів, які своїм життям та справами підтвердили вірність Україні. Степан Бандера і В’ячеслав Чорновіл – ідеологи та творці незалежности, що у різні періоди історії стали голосами правди та свободи, нескореності та самопожертви. Вони - українці, яких тоталітарному режиму Радянського Союзу не вдалося зламати чи підпорядкувати своїм інтересам. Справжні українці постійно та активно піднімали голоси протесту проти несправедливости, національного гніту, колоніальної політики русифікації України, порушення радянською владою прав людини.

Степан Бандера, пройшовши школу революційної боротьби Організації Українських Націоналістів (ОУН) у буремні міжвоєнні роки проти проявів польського державного шовінізму щодо українців, проти репресій більшовицької влади супроти українського селянства в УСРР, став у роки Другої світової війни та повоєнні роки символом нескорености та непохитної віри свідомих українців у виборюванні незалежности України як військовими, так політичними засобами. Переосмислюючи роль та місце ОУН в історії українського національно-визвольного руху, Степан Бандера акцентував увагу на консолідації зусиль для боротьби проти більшовицького окупаційного режиму на демократичних засадах побудови Української держави. Його голос звучав по-особливому в умовах сталінського тоталітаризму та хрущовської «відлиги», незважаючи на яку провідника ОУН Степана Бандеру вбив агент спецслужб СРСР Богдан Сташинський. Цей акт засвідчив, наскільки небезпечним навіть для так званої лібералізації радянської влади був ідеолог націоналізму С.Бандера.

Можна стверджувати, що його естафету боротьби перейняв В’ячеслав Чорновіл - патріот, журналіст, який став символом українського дисидентського руху. Його діяльність упродовж 1960-1980-х років стала викривальним актом радянській системі. Чотири сфабриковані кримінальні справи, вироками яких стали більше десяти років ув’язнень і таборів не зломили В’ячеслава Чорновола, а загартували і наперекір всьому додали віри у майбутнє України. Автор викривальних творів про діяльність тоталітарної системи, один із творців Української Гельсинської Групи (УГГ), яка піднімала свій голос на захист дисидентів і розповідала світові про тотальне брутальне порушення прав людини у СРСР; Української Гельсинської Спілки, яка у роки перебудови стала платформою для консолідації всіх національно-демократичних сил, що прагнули незалежности України; Народного Руху України, який уперше наприкінці 80-х - початку 90-х років ХХ ст. став реальною політичною опозицією для комуністичного режиму і спрямував свою діяльність на утвердження демократичних принципів формування органів влади та місцевого самоврядування, один із кандидатів у президенти України під час виборів 1991 року, народний депутат Верховної Ради України двох скликань – це послужний список патріота В’ячеслава Чорновола. Життя борця за незалежність закінчилося трагічно: він загинув у ав¬томобільній катастрофі у березні 1999 року за нез’ясованих обставин. Пам’ятаймо про патріотів та активних борців за незалежність України: В’ячеслава Чорновола, якому 24 грудня 2020 року виповнилося б 83 роки, і Степана Бандеру: 1 січня 2021 року вшануймо 112 років від дня його народження. Будьмо українцями – творімо нову Україну!

Василь ДЯКІВ, історик

Інтерв'ю з Оксаною Дяків, поетесою і вчителем образотворчого мистецтва Заліщицької гімназії

Василь Дяків "Міжнародна онлайншкола збирає знавців історії"

Історія недалекого минулого у сучасного покоління викликає багато питань, на які немає однозначних відповідей. Ще тридцять-сорок років тому батьки та старше покоління жили в іншій державі, яка сповідувала інші принципи, виховувала дітей та молодь на інших ідеалах. Але люди, які жили тоді, живуть і сьогодні. І молодому поколінню необхідно навчитися спілкуватися з попередніми поколіннями, розуміти їх, усвідомлювати минуле як стартовий майданчик для побудови майбутнього. Саме відповідям на ці питання був присвячений онлайн історичний семінар на тему: «Як подолати травматичне минуле?». Його організаторами стали Фонд Korber Stiftung, DVV International. Семінар був складовою частиною проєкту «Історичні змагання в Білорусі, Грузії, Молдові та Україні», який мав на меті дослідити сімейні історії у контексті подій 1980-1990 років. Фінансувався захід міністерством закордонних справ Німеччини. Національними партнерами були історичні громадські організації цих країн. В Україні – це Всеукраїнська асоціація викладачів історії та суспільних дисциплін «Нова Доба». У заході взяли участь представники організаторів Кароліна Йохальм, Катя Фаусер, які привітали учасників та подякували командам за творчу співпрацю, відкритість під час реалізації цього важливого проєкту і подальших успіхів. Особливу увагу акцентували виступаючі на складнощах, які виникають під час проведення таких онлайншкіл, але висловили впевненість на подальшу успішну реалізацію інших проєктів у майбутньому.

На зустрічі була представниця посольства Німеччини в Грузії Барбара де Шешель. Ліліт Дабягян, модератор фінального воркшопу, зазначила, що команди ще працюють над проєктами і фінальна версія буде оприлюднена на сайті у грудні. Відрадно, що у результаті національного відбору серед переможців конкурсу «Радянське минуле (Пере)осмислення історії» в Україні для участі в історичній онлайншколі була обрана учениця 10 класу Заліщицької гімназії Віталіна Безушко.

На семінарі свої роботи представили команди з Грузії та Білорусі. Перша стосувалася абхазько-грузинської війни на початку 90-х років ХХ століття і долі сімей, які змушені були покинути батьківщину, друга – долі родини, яка були примусово відселена з території радіоактивного забруднення внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 році. Учасники онлайнконференції ставили питання командам, брали активну участь у дискусії. Організатори навели приклад, коли наприкінці 80-х років ХХ століття радянська учениця листувалася з ровесницею з Болгарії. Але, як з’ясувалося, після детального аналізу способу написання, стилістики, лексики листів і сучасних досліджень з використання Інтернету вони надсилалися з Німецької Демократичної Республіки. Таким чином, маючи інформацію від рідних та близьких, які розповідають про своє минуле, варто критично мислити та перевіряти факти. Після загальної сесії відбувалася сесія у національних групах, де учасники з України ділилися досвідом збору різноманітної інформації, яка стосувалася 1980-1990 років, враженнями від цього і подальшими планами. В українській групі презентації провели Ольга Іванкіна про життя родини у цей період та учениця Заліщицької державної гімназії Віталіна Безушко про участь дідуся Ярослава Матвійовича Фізора, який родом із с.Іване-Золоте, у війні в Афганістані в період 1981-1982 рр. Під час дискусії група розмірковувала над минулим та сьогоденням, над тим, які виклики життя для старшого покоління у 2020 році та як формувався їх світогляд наприкінці другого тисячоліття. В обговоренні взяли участь і керівник команди Заліщицької гімназії Василь Дяків та Олег Смирнов, директор представництва DVV International в Україні. Історія завжди багатогранна і немає однієї правильної відповіді на конкретне питання. І те, що вчора вважалася часто єдино правильним, сьогодні в силу подій та обставин розглядається в зовсім іншому контексті. Тому молоді необхідно вчитися спілкуватися у родині зі старшим поколінням, щоби зрозуміти його, шукати спільні цінності, які допомагатимуть творити сильну Україну. Адже сучасну історію неможливо творити без усвідомлення власних місця та ролі у сучасному вимірі. Такі проєкти допомагають це зробити, що важливо як для родини, так і для суспільства, держави в цілому.

Василь ДЯКІВ, вчитель історії Заліщицької державної гімназії, координатор команди

НАШІ ВОЛОНТЕРИ - ПЕРЕМОЖЦІ КОНКУРСУ «ЗОЛОТИЙ ФЛІПЧАРТ»

5 грудня ми відзначили Міжнародний день волонтера. Це свято за останні роки стало справді українським. Наші волонтери допомагали Майдану під час Революції Гідності. З початком антитерористичної операції (ООС) на Сході України, де триває шестирічна боротьба з російсько-сепаратиським ворогом, волонтери за участю земляків-наддністрянців постійно підтримують наших доблесних воїнів-захисників. Так склалося, що і в непростий час пандемії коронавірусної хвороби волонтерський рух на Заліщанщині по-новому проявив себе в допомозі людям у білих халатах. Заліщани та жителі Наддністрянщини добре пам’ятають про те, як у березні цього року, на початку пандемії коронавірусної інфекції в Україні, наші медики зіткнулися з новою небезпечною хворобою, фактично, без засобів індивідуального захисту. Тоді через соціальну мережу Facebook у Заліщицькому районі небайдужі краяни створили групу «Заліщицький громадсько-волонтерський рух проти коронавірусу (COVID-19)», до якої приєдналися майже 1000 жителів. Вони пропонували допомогу, долучившись коштами, транспортом, роботою з пошиття масок, захисних комбінезонів, виготовлення щитків, купували санітайзери, придбали дезінфікуючу рамку в лікарню, долучалися підприємці – всі небайдужі. Ось як охарактеризувала «Заліщицький громадсько-волонтерський рух проти коронавірусу (COVID-19)» волонтерка і громадська діячка, підприємець, яка безпосередньо брала участь в організаційних процесах руху, Ірина Кукурудзяк: «Наша волонтерська група почала роботу під час карантину. За закликом небайдужої землячки у Facebook ми добровільно об’єдналися, щоб спрямувати свої сили на забезпечення медперсоналу, рятувальників, комунальників засобами особистого захисту в період пандемії. Цікаво те, що не всі учасники групи були знайомими між собою до початку роботи і проживали на той час у Тернополі, Одесі, Заліщиках і навіть у В’єтнамі.

Незважаючи на карантинні умови і відстань, у команді дуже добре налагодили роботу. Кожен мав конкретні обов’язки. Насамперед, створили грошовий фонд, який формувався з добровільних пожертв небайдужих земляків. Ми детально висвітлювали весь процес надходження та використання спільних коштів та нашої роботи через соціальні мережі. Щодня зв’язувалися з медиками і дізнавалися про їхні конкретні потреби. У той час було надзвичайно важко знайти і купити будь-що в Інтернеті. Тому, коли виникла потреба у захисних комбінезонах, бахилах та масках, ми запустили процес їх пошиття у Заліщиках. Зголосилося багато помічників: одні шили, інші кроїли. Серед них були дорослі й діти. Ще одним надзвичайним досягненням для нас було виготовлення таких дефіцитних на той час захисних щитків. Майже тижнева підготовка (у т.ч. консультації з тернопільськими фахівцями) передувала початку налаштування процесу. Проєкт тривав більше двох місяців. Здається, небагато, але насправді ми зробили таку велику справу для жителів міста! Наш проєкт показав, що завдяки згуртованості, солідарності, готовності до взаємодопомоги та людяності ми подолали виклик, що постав тоді перед суспільством. Нам вдалося об’єднати людей різних політичних поглядів, професій і віку. Разом – ми сила!» Заліщанка Ірина Кукурудзяк подала заявку на участь проєкту «Заліщицький громадсько-волонтерський рух проти коронавірусу (COVID-19)» у конкурсі «Золотий фліпчарт». 27 листопада у Центрі Науки Тернополя урочисто нагородили фіналістів та переможців «Золотого фліпчарту». Його організатор – «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» за підтримки Європейського фонду за демократію (EED). Команда Центру прагнула відзначити найкращих у громадській діяльності з Рівненської, Тернопільської, Хмельницької, Львівської, Чернівецької та Івано-Франківської областей Західної України. «Громадські активісти роблять багато для своїх громад, проте це не завжди оцінюється. Наше завдання зробити так, щоб про їхню роботу знали в Україні», – наголосив керівник ГО «Освітньо-аналітичний центр розвитку громад» Максим Черкашин. Подія відбулась у рамках проекту «Центр розвитку громадської активності». Переможців конкурсу «Золотий фліпчарт» визначали у п’яти номінаціях: «Проєкт року», «Ідея року», «Активіст року», «Активістка року» та «Громадська організація року». Переможців обирали через онлайн-голосування на сайті проекту, а також їх оцінювала комісія експертів конкурсу. Переможці та фіналісти отримали нагороди від організаторів та партнерів: особливі відзнаки, магнітні дошки, квитки на фестиваль «Файне місто», гру «Тернопільська громада». Церемонія відбувалася в офлайн і онлайн форматах. Серед партнерів конкурсу «Золотий фліпчарт»: Тернопільська міськрада, фестиваль «Файне місце», телеканал «Тернопіль 1», ГО «Центр Науки Тернополя», інформаційна агенція «UaNews Media Group», цифрова агенція «Цифра».

Надзвичайно приємно, що переможцем конкурсу «Золотий фліпчарт» у номінації «Проєкт року» за результатами онлайн-голосування, в якому загалом за різних номінантів було віддано 3 489 голосів, став «Заліщицький громадсько-волонтерський рух проти коронавірусу (COVID-19)»! Адже наші волонтери разом із небайдужими краянами тоді взяли на свої плечі серйозний тягар і обов’язки, які успішно виконали на благо жителів краю, працюючи згуртовано, активно, результативно і прозоро. Це – дійсно заслужена перемога!

Оксана ДЯКІВ, редактор тгазети "Колос"