ОСОБЛИВИЙ СЛІД У ДУШАХ І СЕРЦЯХ УЧАСНИКІВ ЗАЛИШИВ ФЕСТИВАЛЬ «ВІЛЬНИЙ ДУХОМ. ПАМ’ЯТІ ОРЕСТА КВАЧА» (ЧАСТИНА ДРУГА)

 

Багатогранний і різно­­плановий за своєю сутністю фе­сти­валь «Вільний духом. Пам’яті Ореста Квача» відбувся 24-25 липня цьо­го року після дво­місячної активної підго­товки його організа­торами – роди­ною та друзями Ореста Квача, освітньою плат­фор­мою «Експертний кор­пус», Заліщицькою місь­кою радою, а також за участю партнерів (благо­дійний фонд «Повернись жи­вим», Новинарня, Ін­фор­м­агентство Армія­Inform), усіх небайдужих до цієї важливої події –  і, пере­ко­нана, залишив особли­вий слід у душах і серцях як дорослих, та i дітей, які стали учасниками цієї особливої патріотичної події в Заліщиках.

24 липня заліщани і гості міста згадували Ореста Квача і багатьох інших Героїв російсько-української війни, які тримають Небо над нами.

Щемними, зворушли­вими і болісними для бага­тьох стали відвідини вис­тавки «Сіверщина. Блок­пост Пам’яті». Її пред­ста­ви­ли рідні загиблих воїнів, які семеро прибули в За­ліщики на чолі з Люд­милою Кравченко.

Головними експона­та­ми виставки є портрети та особисті речі загиблих у російсько-українській війні. Речі розміщені у вітринах-ящиках від боє­припасів. Мета виставки – це висвітлення подій на Сході України, розповіді про загиблих у результаті вій­ськової агресії Росій­сь­кої Федерації українських солдатів та добровольців і на цих прикладах вихо­ва­ння патріотичних, відпові­дальних за долю України громадян. 

Організатором вистав­ки стала ГО «Єдина родина Чернігівщини». Ініціатором створення структури у 2016 році був Микола Шанський, батько загиблого у росій­сь­ко-українській війні Анд­рія Шанського. Пересув­на виставки «Сіверщина. Блокпост Пам’яті» подо­ро­жує по різних містах України задля єднання всіх патріотичних сил нашої держави.

У фестивалі також взяли участь представ­ники ГО «Родини полеглих воїнів Тернополя».

24 липня в Заліщики на фестиваль завітали юні пластуни з Чортків­щини та Бучаччини, прибу­ли педагоги закладів осві­ти м.Заліщики. Для них та їхніх наставників дуже цікавою стала гутірка «Українські настільні ігри як інструмент освіти та боротьби за історичну пам’ять», яку провів учас­ник російсько-української війни, мандрівник та роз­робник ігор Андрій Мочу­рад. Він представив скла­д­ну історичну тактичну гру «Гали­чина 1918-1919», щоб зацікавити перед­усім дітей і молодь україн­сь­кою історією. Гра не зай­має великої площі, як роз­повів розробник. Її мож­на розкласти на­віть на шкільній парті. Історич­на мапа з населени­ми пунктами Гали­чи­ни 1918 року, все точно так, як було тоді – річки, міста, мости, залізниці, на картках - інфор­ма­ція про учасни­ків тих подій, же­то­ни відпові­да­ють військо­вим підроз­ді­лам того часу, а це, зо­крема, військові підроз­ді­ли у складі австро-угор­сь­кої армії, російські та інші війська. Для участі у грі потрібні два-три учас­ники. На мапі кожен істо­рично виставляє військо, гравці отримують картки і оби­ра­ють для гри одну тактику – наступальну, розвідуваль­ну чи політич­ну, яка змі­нить престиж на світовій арені, тобто, ви­зна­чають тактику ведення бою і так пересувають вій­сь­ка кар­тою. Гравець вибу­до­вує свою тактику і стра­тегію бою, але хід історич­них по­дій при цьому не порушу­ється. Пройшовши весь етап гри, дитина чи моло­да людина дізнаєть­ся про складні воєнні події в Галичині у 1918 році, про людей, які були у них заді­я­ні, зокрема, про Петра Франка, Дмитра Вітовсь­кого, Станіслава Шептиць­кого та ін.

Андрій Мочурад, про­вівши вікторину, подарував дві гри учасникам гутірки.

З наставниками плас­ту­нів спілкувалася Тетяна Швидченко, одна з ініціа­торок фестивалю, істори­киня, керівниця освітньої організації «Експертний корпус». 

Модераторка Аліна Карбан вручила пластунам арт-плакати та інші вида­ння проєктів «Експертного корпусу» та Українського інститут національної пам’яті. 

Молодь і дорослих щи­ро зворушили гості-автори, які виступили на поетичній сцені «Поезія, народжена війною». Свої вірші натхне­нно читали: поетка, радіо­ведуча, громадська діячка Злата-Зоряна Паламар­чук, поетеса, журналістка, волонтерка, громадська діячка Олена Задорожна та письменник, вчений, громадський діяч, заснов­ник літературного проєкту «Дух Нації» Юрій Руф.  

Особливо мені запа­м’я­тався виступ Олени Задорожної, адже багато з нас уже чули її вірш,  що покладений на музику і став піснею, в якому звучать такі рядки:

Дівчата зрізають коси,

Туго шнурують берці.

Їм щастя наснилось,                                    

                           здалося.

Кровить забинтоване

                                серце…

Поетеса Олена Задо­рожна читала не тільки власні вірші, але й поезії своїх побратимів та по­сестр по перу й участі в російсько-українській війні. Це були вірші десяти авторів – воїнів-добро­воль­ців, медиків, волон­терів – зі збірки  «Рядки з передової» (Антологія поетів, обпалених війною). Особисто для мене дуже важливим є те, що це – думки, погляди, почуття, оцінки, які закладені в поетичному слові, людей, котрі пізнали російсько-українську війну крізь призму власного непрос­того досвіду, зафіксувавши у віршах емоції, рефлексії пережитого.

Варто зазначити, що книжкову виставку, зокре­ма й видань місцевих авто­рів, під назвою: «За рідну землю, за Україну!» пред­ставили на фестивалі працівники Заліщицької міської публічної бібліо­теки. Як зазначила її керівниця Світлана Пукіш,  «бібліотекарі підготували пам’ятний альбом «Герої в наших серцях» про Героїв-земляків, учасників російсько-української війни, а також бібліо­графічний нарис «Люди свободи» (краяни-Герої Небесної Сотні, учасники АТО). Відвідувачі виставки, наші краяни, впізнавали на цих фото своїх батьків, синів, дідусів. Фестиваль знову і знову нагадав нам про довготривалу війну, де гинуть наші захисники».

Під час фестивалю зацікавлених слухачів зібрала гутірка «Як знайти репресованих родичів: відеоінструкція», яку про­вів Євген Янкевич, пред­ставник Галузевого дер­жав­ного архіву Україн­сь­кого інституту національної пам’яті. Під час цього за­ходу його учасникам були надані конкретні відео­інструкції та роз’яснення щодо можливостей і алгоритму пошуку репре­со­ваних рідних, що є бо­лю­чою проблемою для ба­га­тьох родин, членів яких нищила тота­літарна радянська машина.

На території ни­ж­нього парку працювала лока­ція Центру для уча­с­ників АТО та їхніх сімей «Банде­рів­сь­кий Схрон», що заснований наве­сні 2016 року пора­неними учасни­ка­ми Революції Гід­ності та ветера­на­ми російсько-ук­ра­їнської війни для своїх побратимів.

Центр у с.Клу­бівці Тисме­ниць­кого району Івано-Франківської області пра­цює як Будинок ветерана, де ветерани у кризових ситуаціях мають можли­вість тимчасового прожи­вання у колі побратимів. Ветерани, які створили Центр, знають наскільки тяжким може бути повер­нення до мирного життя. Потреба у «перезаванта­же­нні» виникає одразу після повернення з зони бойових дій, іноді – через роки, іноді – регулярно. Перебування серед інших ветеранів та волонтерів, у доброзичливому середо­вищі, в якому відчувається безпека, розуміння, по­тріб­ність, допомагає вете­ранам адаптуватись до мирного життя.

Учасники війни можуть вста­но­вити або відновити соціальні зв’язки. Крім того, вете­ра­ни своїми ру­ками вигото­вля­ють суве­нірну та іншу продукцію, яку можна придбати.

Під час фестивалю бу­ли зібрані пожертви на до­по­могу фронту з метою пе­редачі всіх грошей фонду «Повернись живим!».

 

У рамках фестивалю відбувся шаховий турнір пам’яті Ореста Квача, в якому взяли участь вісім учасників. За результатами шахових баталій перше місце посів Володимир Аніловський, друге – Олег Оксенюк, третє – Василь Самборський.

 

Багатьох підлітків і молодь зацікавив вишкіл (показовий інструктаж з поводження зі зброєю та військова тактика для юнаків та дівчат), а також показові виступи з бойових мистецтв.

Увечері акустична сцена зібрала любителів української патріотичної пісні: виступили київський рок-гурт «Колір Ночі» та музична формація Ukiez. 

 

Після концерту про­зву­чали спогади сучасників, родини та друзів про Ореста Квача, було показане відео про нього.

 

Учасникам фестивалю був запропонований пере­гляд фільму «ЕКС» під від­критим небом. Діяла по­льова кухня та працювало наметове містечко.

25 липня для учасників фестивалю відбувся сплав по річці Дністер по мар­шруту «Устечко-Заліщики» з фінішем на Тінистому пляжі.

Підсумовуючи роз­по­відь про фестиваль «Віль­ний духом. Пам’яті Ореста Квача», на якому вшано­ву­вали також численних наших Герої, які поклали свої жи­ття в російсько-україн­сь­кій війні на вівтар не­залежности України, варто на­­голосити, що всіма організаторами цієї події, зокрема родиною Ореста Квача, Аллою Василівною Квач, було докладено над­звичайно великих зусиль, щоб провести такий ва­жливий патріотичний захід. Він поєднав у собі широку палітру різнопланових ці­ка­вих подій, став новим і особливим у духовно-па­тріотичному розвитку За­лі­щи­ків, а також усіх учас­ни­ків, які 24 липня прибули на фестиваль з різних міст і сіл України.

До речі, як зазначила у своєму інтерв’ю програмі «МузБат» Тетяна Швид­чен­ко, одна з ініціаторок по­дії, історикиня, керів­ни­ця освітньої платформи «Експертний корпус», у перспективних планах організаторів провести фестиваль також наступ­но­го року, зробити його традиційним, ще масш­таб­нішим і яскравішим.

 

Оксана ДЯКІВ,

редакторка газети «Колос»

(м. Заліщики, Тернопільська область)

 

Світлини Василя ІВАНИШИНА та Юрія ГАНЧУКА.

 

«Вільний духом. Пам’яті Ореста Квача» - фестиваль єднання однодумців-патріотів (Частина перша)

 

Сім років іде су­часна ро­сій­сь­ко-ук­раїнська ві­йна. Ук­раїна всіма силами захищає свою територіальну цілісність від загар­бника-окупанта. У війні гине цвіт нації – громадяни-патріо­ти, які своїм життям збе­рігають мир і спокій для кожного з нас. І ми завжди па­м’ятаємо та будемо па­м’ятати тих, чиї душі стали у лави Небесного Воїнства під час захисту Укра­їни від ворога.

У Заліщиках 24-25 липня цього року від­бу­вся фестиваль «Віль­ний духом. Пам’яті Оре­ста Квача». Його орга­ніза­торами стала роди­на Ореста Квача, друзі, “Експерт­ний корпус” - ос­вітня організація, що ви­світлює історичні, мілі­тарні, куль­турні та суспі­льні теми, Заліщицька міська рада (голова Іван Дрозд). 

23 липня Орест Квач відзначав би своє тридця­тиріччя, але для всіх рід­них, друзів він залиши­ться 23-річним  патріо­том України, нескоре­ним борцем проти росій­ського поне­волювача. У той день ввечері біля пам’ятника на могилі Оре­ста Квача на місце­вому кладовищі відбули­ся військові почесті па­м’яті Героя, у яких взяли участь, крім родини, представників громадсь­кости, гостей, вихова­нці Київсь­кого військо­вого ліцею ім. І.Богуна, де сво­го часу навчався О.Квач. 

Розпочався фести­валь наступного дня біля каплички у нижньому парку. У відкритті взяли участь представники міс­цевої влади, зокрема секретар міської ради Уляна Лисак, заступник міського голови з гума­нітарних питань Олеся Кирилюк, начальник від­ділу культури, молоді та спорту Оксана Безушко, заступник начальника відділу освіти Назар Стратій та ін., громад­ськість, родичі загиблих під час АТО/ООС, вете­рани АТО/ООС, численні гості, які прибули з різних куточків України. 

Провели поминальну панахи­ду за загиблими Героями у російсько-ук­раї­нській війні і змовили щиру молитву за пере­могу українського війська настоятель кафедраль­ного собору Верховних Апостолів Петра і Павла міста Чортків Андрій Ле­мчук, отці Володимир Дрозд, Василь Бойчук, отець Василь Щур (села Колодрібка, Зозулинці), Володимир Драбик (се­ла Городок, Кулаківці), парохи міста Заліщики - церкви Пресвятого Се­рця Христового - о. Ро­ман Бронецький - та По­крови Пресвятої Богоро­диці - о. Іван Сендзюк. У своїх молитвах присутні звер­нулися до Бога, щоб по­м’янути тих, хто віддав найдорожче - життя - за наш мир і спокій в сьо­годенні, просили у Бога сили віри та духу здолати зло агресора, яке не дає нам розвиватися та ста­вати сильною державою, а також допомогти у скла­дні хви­лини.

Отець Андрій Лемчук у спільній з громадою мо­литві, складеній єписко­пом Бучацької єпархії владикою Дмитром Гри­го­раком, просили Божої опіки та заступництва для воїнів, які перебувають на передовій, щоб Господь примножив їм здоров’я, зберіг та захистив їх від лихого і утвердив віру в перемогу над ворогом.

Після молитви про­лунав духовний гімн Ук­раїни «Боже, Великий, Єдиний, нам Україну храни…» у виконанні це­рковного хору та пройшли почесним строєм вихо­ванці Київського війсь­кового ліцею ім.І.Богуна. 

Усі події фестивалю «Вільний духом. Пам’яті Ореста Квача» відбува­лися на різних локаціях нижнього парку. Крім того, були місця, де пре­зентували свою діяль­ність організації, які у різний спосіб творять спільну пам’ять про по­леглих Героїв новітньої війни ХХІ ст. Це - Тер­нопільський обласний центр сприяння територі­альній обороні Терно­піль­ської обласної ради, 15-а Державна пожежно-рятувальна частина уп­равління Державної слу­жби України з надзви­чайних ситуацій в Терно­пільській області м. Залі­щики, міська публічна бібліотека, Центр для учасників АТО та їх сімей «Бандерівський схрон» (Івано-Франківська обл.), ГО «Єдина родина Чер­нігівщини» та ін. Під час заходів присутні могли ознайомитися з вистав­ками: «Героїчна оборона Донецького аеропорту», «Вертаємо своє» – до річниці звільнення різних міст Сходу України, «Віль­ний духом. Пам’яті Оре­ста Квача», «Сіверщина. Блокпост пам’яті», Вік­тора Гурняка - «Від Майдану до війни». Пра­цювали з дітьми фахівці Заліщицької ху­дожньої школи, Будинку дитячої та юнацької творчості Залі­щицької міської ради, відбувались майстер-класи.

24 липня понад 30 байкерів з Чернігівщини, Чортківщини і не тільки проїхали вулицями Залі­щиків та алеями парку - як місця фестивалю - у пам’ять про Ореста Ква­ча. Вони також схилили голови у шані Герою на цвинтарі. 

 Однією з локацій фес­ти­валю, яка була спрямо­вана на популяризацію серед місцевих мешкан­ців та гостей події скла­дних сторінок сучасної історії національно-ви­звольних змагань першої половини ХХ століття, став «Історичний полігон 3.0». Роботу локацій розпочав співзасновник освітнього проєкту «Екс­пертний корпус», грома­д­­ський діяч, працівник Український інститут національної пам’яти, учасник АТО Роман Кулик. Він запросив до слова юриста, дослідника істо­рії Івана Гоменюка, за­сновника історичного ре­сурсу «Пустощі східноєв­ропейської Кліо», який ознайомив присутніх зі складним пе­ріодом істо­рії західноукра­їнських зе­мель 1919р. Він провів слу­хачів звиви­стими шля­хами Галиць­кої армії, яка пройшла сла­вний шлях від Львова до Чо­рткова, а по­тім далі – за р.Збруч. Ак­центував увагу на супереч­ливому харак­тері взає­мин полі­тичної та війсь­кової елі­ти УНР та ЗУНР, які не мо­гли у відпо­відальний мо­мент перед більшовиць­кою та біло­гвардійською небезпе­ками знайти точ­ки по­розуміння, щоб від­стояти незалеж­ність. 

Наступний виступаю­чий Володимир Бір­чак,  історик, один із най­кращих дослідників історії боротьби УПА, заступник головного редакто­ра «Іс­торичної правди» та ке­рівник академічних про­грам Центру дослі­джень визвольного руху. У своїй роз­відці «Останні самураї УПА» він цікаво розпові­дає про тих, хто не ско­рився більшовицькому ре­жиму, а залишився жити підпільником навіть після завершення націо­нально-визвольних зма­гань у 1950-х роках. Їх життєві долі ще чекають не тільки на своїх дослід­ників, але й митців. У своєму виступі Володи­мир Бірчак постійно наго­лошував, що такі люди є свідченням їх глибокої си­ли волі та ідейних націо­налістичних переконань, що дозволили у такий спосіб засвідчити протест українців проти радянсь­кої окупаційної влади.  

Святослав Липовець­кий, відомий історик, публіцист, журналіст у лекції «Незнаний вояк: революційне підпілля між­воєнної Галичини» рефлексував над темою,  наскільки націоналісти­чна діяльність молодих галичан першої третини ХХ століття є аргументом поняття «найкрутішого покоління», яке введено американськими соціо­ло­гами та засобами ма­со­вої інформації. Воно трактується, на думку автора, у той спосіб, що українська молодь своїми вчинками формувала ро­зуміння важливости наці­ональної ідеї як об’єкти­вної реальности для здо­буття незалежности Ук­раїни в історичній перс­пективі. 

На завершення лек­то­рію “Історичний полі­гон 3.0” Іван Хома, канди­дат історичних наук та найві­доміший дослідник теми Січових Стрільців та Єв­гена Коновальця, у своїй лекції «Чому військові та політичні проєкти Євгена Коновальця були успіш­ними?» на основі істо­ричних архівів давав відповідь на це питання. Він зазначав при цьому, що саме громадський і політичний досвід Євгена Коновальця до років Першої світової війни став тією основою, яка дозво­ли­ла йому у міжвоєнний період стати лідером націоналістичного руху. Порівнюючи з сучасністю, автор говорить про схо­жість політичних еліт, їх ставлення до суспільно-політичного становища українців та національно-визвольних змагань після поразки Української на­ціонально-демократич­ної революції.

Виступаючі дослідни­ки історії ґрунтовно і глибоко давали відпо­віді на питання присутніх, ділилися своїми планами на майбутнє.

Національна історія України постійно розви­ва­ється  внаслідок су­ча­сних досліджень науков­ців на основі опрацьо­ваних архівів. І саме вони дозволяють у роки ро­сійсько-української агре­сії доносити громадянам правду про минуле нашо­го національно-визволь­ного руху, формувати вла­сну національну ідентич­ність, стійку самосвідо­мість для боротьби за сильну незалежну Укра­їну.

Василь Дяків, історик, член НСЖУ

Світлини  Василя Іванишина та “Експертного корпусу”. 

(Публікація в газеті «Колос» (м. Заліщики). 30 липня 2021 року).